Кування – процес формоутворення, під час якого нагріта, а рідше – холодна, сировина обробляється тиском під впливом преса або ударів. Результат досягається за рахунок пластичності металу і його здатності текти, в залежності від впливу деформуючого елемента.

Основні заготовки для кованих виробів – це злитки різного розміру і сортовий гарячекатаний прокат, до якого відносяться прості профілі різного перетину. Також кування буває попереднім чорновим або остаточним.

Існує дві основних технології кування:

 – Гаряча. Класичний історичний варіант для різних виробів і інструментів. Підходить для маловуглецевих, вуглецевих і деяких видів легованої сталі. Робоча температура залежить від складу, структури, марки сировини

 – Холодна. Метал деформується та віджигається. Така технологія найчастіше використовується в ювелірній справі, при роботі з золотом, сріблом, міддю, окремими сплавами.

Основні методи обробки матеріалу

Технологія виготовлення кованих виробів охоплює масу методів і прийомів, які поєднуються, в залежності від поставлених завдань. Ось лише деякі з них:

 – Осадка. Використовується для збільшення поперечного перерізу елемента. Буває повною або локальною, тільки для частини металу. Потрібна для отримання окремих потовщень або в якості попередньої підготовки перед загином.

 – Витяжка. Використовується для збільшення довжини заготовки шляхом зменшення перетину. Основні способи – молотом по ковадлу, з розгортанням або з розгоном. Може бути повною або на кінці.

 – Загинання. Форма заготовки змінюється по попередньо розміченому контуру. Щоб уникнути спотворення форми і товщини, в місцях згинів попередньо проводиться осадку. Без неї відбувається затяжка. Види: гнучка під кутом з попереднім нагріванням ділянки, гнучка під прямим кутом без заокруглення, згинання в кілька разів, гнучка по дузі, на конусі, без конуса, за шаблоном, тощо.

 – Закручування. Заготівля провертається навколо осі. Часткове прокручування – до 180 градусів, для окремих декоративних елементів або виразності. Проводиться за допомогою ручника або круглогубців. Багаторазове скручування – повний проворот або кілька. Використовується, наприклад, для віконних решіток. Кінці заготовки одночасно обертаються з двох сторін двома майстрами.

 – Рубка. Заготівля прогрівається і розділяється на частини за допомогою охолодженого ковальського зубила. Розрубка – технологія, при якій заготовка не перерубається повністю, а тільки надрубається. Використовується у художньому куванні для створення переплетень і декоративних елементів.

 – Обрубка. Видалення частини металу для вирівнювання зовнішнього контуру. Використовується при виготовленні складних декоративних виробів. Вирубка – аналогічний процес, але по внутрішньому контуру.

 – Пробивання отворів. Здійснюється спеціальним пробійником по прогрітій основі. Технологія залежить від перетину і товщини виробу, форми та діаметра отвору.

 – Вигладжування. Остаточна обробка, коли основна робота вже зроблена. Згладжує сліди чи відбитки від інструментів, хвилястість, інші нерівності. Надає виробу закінчений та охайний зовнішній вигляд.

 – Насічка малюнка. Ще один вид оздоблювальних робіт. Декоративні насічки наносяться зубилом на гарячу або холодну заготовку. Аналогічний прийом – набивка фактури або рельєфу. Для неї використовуються спеціальні підбойки і пуансони.

А замовити стильні ковані вироби за індивідуальним проектом у Львові і Львівській області можна у нас. Студія «Арт-Стиль» пропонує безліч приємних дрібниць для інтер’єру і екстер’єру на будь-який смак.